ДЕ НЕ ПОСІЙ – ТАМ І ВРОДИТЬСЯ




                        ДЕ НЕ ПОСІЙ – ТАМ І ВРОДИТЬСЯ


Редактор газети «Нафто­вик Борислава» пануньо Роман Соловчук має вагому причину знову потішити своє честолюбство: його лихо­вісний роман «Барабський міст» «відзначили», знаєте. Але лише згадкою... І де б ви думали? Ні, не повірите: у самім Нью-Йорку. Бігме, на конкурсі українського Фонду Воляників-Швабінських. Власне, про це повідомили дві «товсті» газети – Урядовий кур’єр (№20-21, 31.Х.2007) та «Літературна Україна» (№ 43, 8.11.2007).
Помпезно роздула цю інформацію і «сімейна рептилька», якою є нині газета «Нафтовик Борислава» (№ 89, 9.11.2007р.), – гейби від імені журналістського колективу. Цікаво, якого-такого колективу – отого залишкового? Як відомо, провідні журналісти від нього, Соловчука себто, наче чорт від ладану, давно порозбігалися...
Так, так, «Барабський міст» (і не публіка це, га?!) відзначено... Ого-го! Відзначено... А чому його, прецінь, не премійовано? Що, романчик той не дотягує? Так? Либонь, через свою антинародність і через антиісторичність? Певен, і не відзначили б, якби в Р.Соловчука у журі конкурсу не було своїх давніх «коришів»... До речі «Літературна Україна» навіть не відає що Р.Соловчук мешкає у місті Стефана Коваліва, а не у Львові. Може, тому, що пан Роман ще не Почесний громадянин Борислава, га?
Схоже, що члени журі твір Романа Соловчука хіба що помацали. Бо якби читали, то б, може, обома руками відхрестилися б од такої «історичної» єресі і тої омани, які несе у собі цей горезвісний роман.
Отож, має чим гордитися Р.Соловчук, має. Вимучивши своє кололітературне чтиво на редакційному цифровому дублікаті «Duplo», через якихось півроку Роман Іванович стає членом НСПУ – просто так, з першого пострілу... А тепер, бач, ще й «відзначили»... Нічого собі! Тож треба так вміти, гой! В Америці відзначили, у Києві...
Що ж, вітаю! В обидвох випадках вітаю! А як, скажіть, не вітати, коли він, тов. Соловчук, належить до таких, де не посій – там і вродиться. Він, чолобитний, до всіх влад захожий...
Але... Але цікаво-таки, хто йому, галанівському підголоску, ревно так повсякчас помагає? За комуни, тепер. Можливо, отой «подпольний обком», що для нього, червоного, ще й досі щось значить, чи, може, оті «бдітєльниє» костоломи, кумиром яких був (і є!) «желєзний» Фелікс?
А мо’, й не вони! О, якби то знати!..
Тож хто тоді, хто?!
«Тустань»
4-10 грудня.2007р.
«Золоперий підголосок»,
«Посвіт», Дрогобич, 2007р.



Создан 16 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником